Записки мандрівника: Авіатур до Грузії разом з КОТЕ

19.5.2020

Велика подорож до Грузії розпочалась з маленького табло стійки реєстрації.Всі пасажири в очікуванні і приємному хвилюванні. Якщо ти спостережливий, то вже в черзі на стійку помічаєш туристів зі своєї групи – у всіх однакові документи. Всі процедури в аеропорту і особливо час проходять блискавично: митниця, паспортний контроль – і ти вже піднімаєшся на борт літака. Дві години перельоту і ось вона, країна, де Сонце працює без вихідних. Вже сходячи з трапа літака і ступаючи на землю – відчуваєш захват і мимоволі посміхаєшся. Працівник митниці дарує маленьку пляшечку вина “дорогим гостям”, а менеджер зустрічає всіх із заповітною табличкою “КОТЕ”. Познайомившись з усіма учасниками групи розумієш, що нудною не буде ні одна хвилина поїздки, тому що всі не випадково опинилися саме в цій країні, у всіх є щось спільне і об’єднуюче.

Наша подорож почалася з Тбілісі, міста, для якого зовсім не обов’язково складати список must visit місць. Це той випадок, коли можна просто годинами гуляти по вузьких вуличках, заходити в кафешки в старовинних кварталах, розглядати як проходить життя на незлічених балкончиках і не переставати дивуватися місцевій гостинності. Розташувавшись в готелі, все вирішили спочатку поїхати у Мцхету, яка знаходиться в півгодини їзди від Тбілісі. У всіх була мета подивитися на природний феномен – злиття двох річок Арагви і Кури в одну. Вид цей відкривається з пагорба, на якому розташований древній монастир. Але бонусом в цій поїздці стало те, що Мцхета виявилася дуже цікавим стародавнім містом (першою столицею Грузії) з головним собором Светіцховелі. У місті є  великий сувенірний ринок, з якого неможливо вийти без покупок. Повернувшись в Тбілісі наша гід, чистокровна грузинка Хатуна показала нам найцікавіші місця, розповіла секрети: де купувати хороше вино, де кращі місцеві ринки, в яких ресторанах атмосферно і смачно. Група встигла здружитися і будувала плани на вечерю, враження вже заповнили пам’ять телефону, а це був тільки перший день.

 На наступний день – традиційно поїздка в найвідоміший регіон Кахетія і кінцева мета – Алазанська долина. Багато дегустацій, знайомство з традиціями місцевих жителів, відвідування святих місць, нескінченні виноградники і щира гостинність. Всім нам запам’яталося весілля в місті любові – Сигнахі, виявляється тут є можливість цілодобово розписуватися в місцевому рагсі, навіть туристам. Цей день пройшов дуже швидко і за порадою гіда, повернувшись в Тбілісі, ми встигли покататись на фунікулері і повечеряти в ресторанчику з панорамним видом на вечірню столицю.

 Після сніданку ми вирушили в Казбеги підкорювати гори, але вийшло рівно навпаки – гори підкорили нас. Пересуваючись Воєнно-грузинською дорогою ми хотіли зупинятися майже на кожному кроці, настільки неймовірними були пейзажі за вікном. Як тільки ми проїхали Жинвальске водосховище, де вода майже нереального бірюзового кольору і яке так разюче розташувалося в горах, вся група просто прикипіла до вікон автомобіля, час від часу повторюючи: “Вау, подивіться, давайте зупинимося для фото”. Гори, серпантини, ущелини, фортеці, водоспади і знову гори. В кінці маршруту вся група вирішила піднятися на джипах на г.Гергеті, на вершині якої знаходиться церква. Її всі бачили багато разів на рекламних фото Грузії, так як вона розташована в екстремальному і чарівному місці. Але найголовніше – це вид, який відкривається з храмової вершини – г.Казбек. Головне запастися фотокамерою, так як цей вид стане найяскравішим спогадом про Грузію.

Ми повернулися в Тбілісі ввечері, сповнені ентузіазму та емоцій. Нас вже чекала вечеря, а точніше традиційне грузинське застілля з піснями, танцями, національною кухнею і традиціями в одному з ресторанних комплексів. Кращого закінчення цього дня і не вигадаєш. А вранці, добре виспавшись, відпочивши і знаючи, що сьогодні вже зворотний рейс додому, ми пішли купувати сувеніри. Добре, що наш готель знаходиться в центрі старого міста і без особливих зусиль можна вибрати подарунки близьким.

Дорогою  додому чітко розумієш одну річ – ти точно повернешся ще раз.Важко сказати, що тягне тебе більше: природа, кухня, культура або щирі люди. Ти ще довго будеш згадувати душевні грузинські пісні, тости і обійми, адже привітність і гостинність цієї країни не знає кордонів, вона готова розділити все краще, що в ній є з тобою.

 

  • Сброс