Записки мандрівника: Автобусний тур до Грузії разом з КОТЕ

19.5.2020

Гамарджоба Генацвале! Мріяла я почути на батьківщині хінкалі, хачапурі та вина. І … волею долі, ранньої весни з валізою в лівій руці я стою в Харкові, на посадці в великий автобус з вивіскою “КОТЕ”, для здійснення своєї мрії – Грузії!

Познайомившись з керівником групи і напарником за місцем, наш шлях лежав в сонячну Грузію. Попереду дорога, митниці, знову дорога … Час летить непомітно. Найбільше вразив автобус зі спальними місцями. Ніколи на таких не їздила, щоб повністю прилягти, сховатися під м’яким покривалом, а у ві снах вона – Грузія!

Наступний день дороги почався з бадьорої кави, якою, до речі, в автобусі і пригощали, далі зупинка на обід, перегляд фільмів, грузинська музика, сон … І ось вона, серпантинна, оповита снігом гірських вершин – Військово – грузинська дорога. Озираючись в салон автобуса, тільки і бачиш, як всі знімають ці пейзажі, знайомляться з першими пам’ятками країни, і, повірте, спогадам довгого шляху вже не було місця.

І ось я, разом з групою на 2-х годинній екскурсії по Тбілісі. Гуляю по затишним подвір’ям, слухаю розповіді гіда про історію будівництва храмів, скульптур, головних діячів країни, а навколо запах весни … Найбільше Тбілісі розкривається в нічний час, запалює кожен куточок вогнем, починає своє життя.

На другий день ми з групою були вже у Мцхеті. Напевно, незвичайне злиття двох річок різних кольорів, я ще не бачила. Погляд не відірвати. Далі ми з гідом зайшли в храм, де зберігається хітон Ісуса Христа, потім всі побігли по місцевому ринку за чурчхелою, спеціями, жіночими прикрасами і звичайно ж, гарячим хачапурі!

Важлива порада: обов’язково жінкам потрібно взяти головний убір для входу в храм, і краще одягатися тепліше, так як гуляємо по височині. 

Повертаючись до Тбілісі всі тільки і обговорювали майбутнє грузинське застілля. Увечері, всі красиві, з зачісками мчали до ресторану. А тут, довгі столи накриті національними стравами, гарячим шашликом, білим вином, місцевим лимонадом, а на сцені – багатоголосся хору, танці з шаблями, привітальні тости тамади, а найцікавіше – дискотека для всіх гостей ресторану. Дуже сподобалося те, що в це місце ходять місцеві жителі. Ну як ще, якщо не за келихом вина з товариськими грузинами вивчати колорит країни?  За танцями, тостами і місцевим гумором, ти не помічаєш як вже опівночі і пора повертатися в хостел. Але групу це не зупинило, веселощі тривали в автобусі, а потім продовжились у хостелі.

Вранці наступного дня нас чекала екскурсія в регіон алазанської долини – Кахетії.

І як же вчасно ми під’їхали до першого винзаводу країни! І знаєте що? Ми не тільки дізналися секрети приготування грузинського вина, а й продегустувати напої з перших джерел. До речі, дуже зручно, що на цьому ж заводі можна придбати всі вина за вигідними цінами.

Ну ось, в гарному настрої ми біля жіночого монастиря Бодбе. До речі, саме тут, можна схилитися біля могили Св. Ніно, а далі ми спустилися вниз, пробігши близько 700 сходинок, до святого джерела. І так, бажаючих пірнути в купелі було не мало. Зауважте, температура води цілий рік всього 11С, але повірте, після пірнання з головою, ти не відчуваєш холоду (а на вулиці то було +18), тільки приємне полегшення.

Наступною точкою цієї екскурсії було місто любові Сігнагі, відомий своєю історією кохання художника Ніко Піросмані та актриси. І тут одна з наших пар вирішила одружитися в цілодобово працюючому РАГСі, ось і на весіллі побувала!

А взагалі місто дуже затишне, чимось нагадує італійські дворики з прекрасними видами на Алазанську долину.

Увечері вирішила омолодитися і відвідала усіма відомі Тбіліські сірчані лазні.

Підбадьорившись, вже пізно вночі ми переїжджали в Батумі.

Море, сонце, температура + 22 градуси, співаючі фонтани, рухаюча скульптура Алі і Ніно, алфавітна вежа, велодоріжка на набережній і звичайно, відкриття морського сезону!

Дуже рекомендую сходити на рибний ринок, і в місцевому ресторані вам приготують свіжовиловлену рибку, під біле вино – ну дуже смачно!

На сьомий день моєї подорожі ми з групою вирушили в регіон Гірської Аджарії. Сам регіон прикрашений квітучою зеленню, високими водоспадами, тисячолітніми мостами, відвідали фортецю I ст.н.е. Гоніо, а також музей з археологічними знахідками.

Важлива порада: надягайте максимально зручний одяг і взуття, так як на стіни фортеці можна піднятися і зробити красиве панорамне фото.

Наступний день був в дорозі до селища Степанцмінда, регіону Гудаурі. По дорозі зупинилися в печерному місті Уплісцихі. Гуляючи по печерним гротам і не віриться, що колись тут “кипіло” життя.

І ось ми знову, проїхавши по Військово – грузинській дорозі вже в Гудаурі. Навколо сніг, гори і тиша … І не віриться, що буквально кілька годин тому були квітучі абрикоси і зелені пальми.

Ранок був самим захоплюючим, адже саме сьогодні на спеціально обладнаних джипах ми піднімаємося на гору Гергеті до Троїцької церкви. Нам дуже пощастило, адже була сонячна морозна погода і нам вдалося побачити вершину гори Казбек!

Ну ось і все, з почуттям повного задоволення я їду додому!

  • Сброс